Один день із життя «некабінетного» чиновника
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Домовляючись за цей репортаж із Євгенієм Ленським, він задав мені питання: «А не страшно буде їхати?».
Лише потім я зрозуміла, що мав на увазі директор Департаменту освіти і науки.
Під час цього дня я на собі відчула екстремальні умови праці «некабінетного» чиновника, а також дізналась про специфіку роботи навчальних закладів, які розташовані у Гадяцькому районі.
6:05. Ми з Євгенієм Анатолійовичем та його водієм їдемо у службовій «Волзі». Чиновник розповів про наші плани на день – відвідати три інтернати Гадяцького району, поговорити із працівниками РДА, а зокрема із людиною, що відповідає за освіту в регіоні. Крім того, проінспектувати роботу оздоровчого табору та привітати Гадяцьке училище культури, яке святкує 80-річчя. Мені мало віриться у те, що усе це можна буде здійснити, але я сонно киваю. Ми виїзждаємо з Полтави.
7:40. Після ранкової кави ми дістаємося до території Розбишівського інтернату. Директор інтернату Катерина Литовченко розповіла, що майже всі діти пороз’їжджалися по домівках, а тут лишилося лише три вихованця. Більшість приміщень зараз готуються до нового навчального року – вчителі самотужки ремонтують їх. Євгеній Ленський обговорив поточні проблеми закладу, кадрові питання та провів співбесіду.
10:20. В’їзджаємо у Гадяч та прямуємо до дитячого будинку із родинними формами виховання. Це місце вразило мене чи не найбільше. Приміщення поділене на 3 комплекси по 10-12 дітей – «Вікторія», «Сонечко» та «Надія». Кожен із них – наче маленька родина, у якій проживають діти різного віку. Вони мають можливість ходити у звичайну загальноосвітню школу, яка знаходиться поблизу, та навіть у магазин. У кожному із комплексів є вітальня, міні-кухня із мікрохвильовкою та пральна машина. В дитячому будинку також є спортивний зал, майданчик, невеличкий город. У закладі дітей вчать усьому необхідному для подальшого життя.
Дитячий будинок тримається за рахунок обласного бюджету та меценатів, а також 100%-ї віддачі самого колективу. Директор розповідає про проблеми закладу – це подальше навчання і працевлаштування вихованців. Євгеній Анатолійович поспілкувався з вихованцями дитбудинку та пообіцяв організувати їм профорієнтаційну екскурсію.
– Спершу треба спілкуватися з дітьми, – говорить вже в машині Євгеній Анатолійович. – Вони розкажуть усе, що приховують керівники шкіл чи інтернатів.
12:30. Під’їзджаємо до Гадяцької РДА. Заходимо у кабінет до голови – Матюшенко Олексія Володимировича. Говоримо про проблеми держфінансування, кадрові питання та інформаційну політику. Також чиновники обговорили питання ремонту дахів у школах та закупки шкільних автобусів. Потім прямуємо до людини, яка відповідає за освіту в районі – Гулай Ірини Володимирівни. Жінка розповідає про поточні проблеми гадяцьких навчальних закладів – те саме фінансування, децентралізація.
14:00. Поруч розташована Гадяцька гімназія, і Євгеній Анатолійович прямує туди. Заходимо до директора і просимо показати школу. За успішністю школа має високі показники, а ось матеріально-технічна база закладу – жахлива. Старі класи та вікна, є проблеми зі спортзалом та їдальнею. Євгеній Анатолійович вказує на найважливіші питання та дає практичні поради, бо сам стикався із такими проблемами за часів, коли був директором у 7-ій школі.
15:10. Заходимо у Гадяцьку школу-інтернат. Тут кардинально інша ситуація – величезна територія, басейн, теплиці, велике господарство. У кожному класі – по інтерактивній дошці. Коли питаємо директорку про проблеми закладу, вона посміхається і знизує плечима.
16:00. Виїзджаємо до головного парку міста, де починаються урочистості з нагоди 80-річчя Гадяцького училища культури. Яскравий концерт відкривають вітаннями чиновників, серед них і Євгеній Анатолійович. Не дочекавшись кінця урочистої частини, тікаємо.
17:05. Під’їзджаємо до табору «Горизонт», що у с. Вербівка. Нас одразу зустрічають маленькі чергові і розповідають, що їм у таборі дуже подобається. Потім підходить жінка, яка курує табором, що здивувала мене сукнею і підборами у сосновому лісі, а також директор – повна протилежність, заклопотана та невиспана дівчина. Нам показують територію табору, простору та чисту. Поспілкувавшись із батьками та дітьми із зчесаними колінками, вирушаємо додому.
Євгеній Анатолійович і його водій говорять, що сьогодні нам пощастило, і це був легкий день. Адже не було справ, які чиновник називає «нервовими».
– Тим не менш, я багато виніс із сьогоднішнього дня, – говорить Євгеній Анатолійович. – Ми проінспектували заклади інтернатного типу, перевірили роботу табору та вирішили багато нагальних питань, які неможливо було обговорити по телефону. Тепер час виконати «папські» обов’язки, тобто забрати сина із гуртка айкідо, який знаходиться в 7-ій школі.
Коли я запитала, скільки днів на тиждень чиновник сидить у кабінеті, він відповів, що там не засиджується.
З моменту отримання посади, Ленський побував у навчальних закладах Лубен, Миргорода, Пирятина, Карлівки, Кременчука, Комсомольська, Стасів, Диканьки, Михайлівки, Писарівки то їх районів, а окрім того – в усіх дитячих таборах обласного підпорядкування.
– Я розумію, що часу в мене мало. Після виборів зміниться влада, і мене, скоріш за все, замінять. Але я сподіваюсь, що за ці півроку я зможу так запустити систему освіти, що її неможливо буде зламати.
20:00. Ми у 7-ій школі, біля якої нас вже чекала помічниця чиновника із купою паперової роботи на вечір. Євгеній Анатолійович проводить мене по закладу та показує результати своєї роботи директором. Говорить, що багато не встиг зробити. Євгеній Анатолійович зазначає, що якщо правильно керувати школою, працювати над тим, щоб вона стала рентабельною, то результат не забариться.
Попри насичений графік та відсутність обіду, я залишилась задоволена. Маю надію, що амбітному чиновнику вдасться здійснити усе заплановане.
Ірина Мисник, прес-служба департаменту освіти і науки Полтавської ОДА.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
